Блог
Пам'ятка бійцю

Меню

Пошук

Вітаю Вас, Гость · RSS 19.11.2017, 18:05

Головна » 2011 » Лютий » 22 » Купрій Леонід Іванович
12:39
Купрій Леонід Іванович
          Народився 18 квітня 1935 року в селі Дуболуговка Чернігівської області. З 25 років почав писати вірші Відмінник народної освіти та волонтер Соціально-психологічного Центру м. Славутич. Любить спорт, літературу.



Пострічав я тебе

Пострічав я тебе між зелених садів,
Як берізку струнку,синьооку,
І з тих пір я ношу до сьогоднішніх днів
В серці думку свою одиноку.

Де ти є? Озвись. Адже осінь ясна
Знов барвисто гаї окрасила,
Зорі, наче алмаз, в небі чистім вона
В вечір тихий для нас засвітила.

В’ється стежка до щедрих, безмежних полів,
Де з тобою ми разом стояли,
Там пройшла перша радість замріяних днів,
Там ранкову зорю ми стрічали.

Пісня щедра моя, завітай до дібров,
У  безкрайність, як море широку
Повернувшись, скажи про безмірну любов,
Про красуню мою синьооку.

Осіння ніч

Відпочиває земля,
Вітер-пустун шугає,
Смуток несе на поля
І з реготом диким вертає…

В лісі стогнуть дуби,
Розправивши віти, мов крила,
Похмуро стоять  ясени,
І звісила грони калина.

Пусто навколо. Темно.
Котиться листя в нескінчену путь
Миготять зорі таємно.
Тіні тривожні на землю впадуть.

Плинуть хмаринки здаля,
Часто і місяць у став заглядає.
Відпочиває холодна земля,
Світанку ясного чекає. 


  Вийшли зорі

Рідні доли мої, і поля, і ліса
Одяглись у вбрання неземної краси.
Скільки глянь навкруги – снігова заметіль
Скрізь поклала свою сніжно-білу постіль.

Вечір тихий, ясний, в простір білий манить,
Де легкий  вітерець до дібров гомонить.
Вийшли зорі ясні, місяць в небі пливе.
В тиші пісня дзвенить про кохання палке.

Тихо- тихо шепочуть безкраї гаї,
Де весною вели передзвін солов’ї.
На узліссі берізка  стоїть і здаля
З дубом ніжно про щось в самоті розмовля.

Покотилась від гуку по лісу луна,
Загадково, мов в казці, зітхнула сосна,
Рідні доли мої , і  поля, і ліси
Одяглись у вбрання снігової краси.       


 Весняне

Вітер легенько дихнув,
Плинуть у далі хмарини,
Тихо дубочок шепнув,
Легко торкнувшись калини. 

Зашепотіла трава
В росах сріблясто-іскристих,
Місяць ясний огляда
Зірок тремтливе намисто.

Прийде світанок ясний –
Промені сонця пробудяться,
Після задумливих снів
В чарах весняних заблудяться.
Переглядів: 2888 | Додав: spcenter | Рейтинг: 2.5/2
Всього коментарів: 2
2  
Беруть за душу

1  
Дуже гарні вірші

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Соцiально-психологiчний центр © 2017 Хостинг від uCoz