Народився 18 квітня 1935 року в селі Дуболуговка
Чернігівської області. З 25 років почав писати вірші Відмінник народної освіти
та волонтер Соціально-психологічного Центру м. Славутич. Любить спорт,
літературу.
Пострічав я тебе
Пострічав я тебе між зелених садів,
Як берізку струнку,синьооку,
І з тих пір я ношу до сьогоднішніх днів
В серці думку свою одиноку.
Де ти є? Озвись. Адже осінь ясна
Знов барвисто гаї окрасила,
Зорі, наче алмаз, в небі чистім вона
В вечір тихий для нас засвітила.
В’ється
стежка до щедрих, безмежних полів,
Де з тобою ми разом стояли,
Там пройшла перша радість замріяних днів,
Там ранкову зорю ми стрічали.
Пісня щедра моя, завітай до дібров,
У
безкрайність, як море широку
Повернувшись, скажи про безмірну любов,
Про красуню мою синьооку.
Осіння ніч
Відпочиває земля,
Вітер-пустун шугає,
Смуток несе на поля
І з реготом диким вертає…
В лісі стогнуть дуби,
Розправивши віти, мов крила,
Похмуро стоять
ясени,
І звісила грони калина.
Пусто навколо. Темно.
Котиться листя в нескінчену путь
Миготять зорі таємно.
Тіні тривожні на землю впадуть.
Плинуть хмаринки здаля,
Часто і місяць у став заглядає.
Відпочиває холодна земля,
Світанку ясного чекає.
Вийшли зорі
Рідні доли мої, і поля, і ліса
Одяглись у вбрання неземної краси.
Скільки глянь навкруги – снігова заметіль
Скрізь поклала свою сніжно-білу постіль.
Вечір тихий, ясний, в простір білий манить,
Де легкий
вітерець до дібров гомонить.
Вийшли зорі ясні, місяць в небі пливе.
В тиші пісня дзвенить про кохання палке.
Тихо- тихо шепочуть безкраї гаї,
Де весною вели передзвін солов’ї.
На узліссі берізка
стоїть і здаля
З дубом ніжно про щось в самоті розмовля.
Покотилась від гуку по лісу луна,
Загадково, мов в казці, зітхнула сосна,
Рідні доли мої , і
поля, і ліси
Одяглись у вбрання снігової краси.
Весняне
Вітер легенько дихнув,
Плинуть у далі хмарини,
Тихо дубочок шепнув,
Легко торкнувшись калини.
Зашепотіла трава
В росах сріблясто-іскристих,
Місяць ясний огляда
Зірок тремтливе намисто.
Прийде світанок ясний –
Промені сонця пробудяться,
Після задумливих снів
В чарах весняних заблудяться.
0
