№6
Пам'ятка бійцю

Меню

Пошук

Вітаю Вас, Гость · RSS 16.08.2017, 23:50

Екологічний вісник «Світ навколо нас»

Червень 2014, №6

Людство визначається не по тому,

як ми спілкуємося з людьми,а по тому,

як ми ведемо себе з тваринами.

Чак Паланик

ТВАРИНКА – НЕ  ІГРАШКА

Коли ми виходимо на вулицю, куди б не йшли, по дорозі обов'язково зустрінеться хоч одна бездомна кішка чи собака. Дехто старається їх не помічати, хтось підгодовує, співчуває. Побачивши особливо породисту тваринку, невільно проскакує думка: невже у цієї красуні колись був господар і будинок? Сама втекла чи вигнали?

Чи часто люди замислюються над тим, скільки домашніх тварин щорічно вимушені адаптуватися до бродячого життя? Неуважні і слабкі гинуть, інші шукають прихисток, розповсюджуючи за собою масу інфекційних хвороб.

В подібних ситуаціях винуватців не знайдеш. Якщо в деяких містах і займаються цими питаннями, то результат недовговічний. Різношерсті чотириногі бродяжки, які були викинуті чи загублені, не заставлять на себе довго чекати. І, мабуть, ще довго будуть сперечатися між собою прихильники захисту обездолених тварин і їхні противники, які притримуються думки знищувати цих «озвірілих, нахабних, плодючих». Але, як відомо, щоб вилікувати хворобу, потрібно спочатку знайти причину, яка її породила.

Хто кого… дресирує?

З давніх часів люди почали одомашнювати кішок, собак, дехто зараз і крокодилів заводить.  Невже це тільки для охорони свого житла від пацюків і крадіїв? Не всі ж собаки охороняють, і коти трапляються ліниві. Значить, все-таки подобаються нам тварини і птахи. Любуємося ми ними, гордимося їхніми досягненнями, навіть лікуємося з їхньою допомогою. А згадайте собак, які переводили через дорогу сліпих господарів, або тих які допомагали шукати злодіїв. Їх по праву можна назвати героями. Для деяких людей домашні тварини – розрада від одинокості. Та і хто в житті приносить більше радості, тільки діти. Загалом, користь від братів наших менших не має ціни.

Але хто згадав іншу картину: розбита ваза, мокрий килимок, зниклий зі столу шматок м’яса чи розірвані капці. Клопоту, і справді, не менше чим з дітьми.

Реакція на подібний безлад у кожного своя, дивлячись під яку руку потрапить «розбійник»: вчора у господаря був гарний настрій, і все бешкетнику пробачили, а сьогодні людина прийшла розлючена, втомлена і готова прибити за найменшу провину.

Тільки уявіть, скільки злості, ненависті звалиться на бідненьку тварину, яка дуже часто не розуміє причини нашого гніву, терплячи при цьому побої, гонитву, але все ж таки пробачає нас і знову махає хвостиком, муркочучи свою стару пісеньку. До речі, мокрі килимки і розбиті вази є результатом вашої халатності і неправильного виховання чи все-таки його відсутності?

Нерідко все зводиться до того, що приносите ви в будинок чотириноге чудо, «кидаєте» його дітям, нехай граються і дивляться за ним. А що, коли це маленьке створіння нездорове і небезпечне для ваших дітей, які не в змозі запримітити хворобу у своєї нової «іграшки»? А якщо і помічають, то лікують по-своєму, по-іграшковому. Дорослі ж стараються не звертати уваги на  хвору тварину – все саме пройде, промовляючи «заживе, як на собаці». Такі господарі не знають, що відбувається в організмі маленької крихітки, якщо та з’їла несвіжу і невідповідну її віку їжу. А ця проклятуща чума, звідки вона взялася? Про бліх і кліщів говорити нічого. Деякі господарі кішок і собак не звертають на це уваги. Ну, звичайно, їх же самих блохи не кусають! А існує величезна кількість препаратів від паразитів, і захистити свого підопічного можна без проблем. Якщо своєчасно робити щеплення, проводити профілактику захворювань, то і спати можна спокійніше.

Буває так, що новий жилець потрапляє в дім у вигляді подарунка на День народження. Добре б, якщо цей подарунок бажаний. В іншому випадку – що його очікує? Деякі батьки можуть придбати на початку навчального року пухнасту тваринку в якості «авансу» за відмінне навчання.

Можливий і інший варіант: після  декількох днів цікавість зникає, варто тільки юному любителю тварин зіштовхнутися з необхідністю щось робити для цього «пухнастика». Так що, перш ніж принести в будинок «іграшку», спочатку подумайте і спробуйте уявити, яку відповідальність ви несете, а також будьте готові до відповідних фінансових витрат.

Прочитайте відповідну літературу, всебічно вивчіть це питання з усіма членами родини. Розподіліть обов’язки по догляду, годуванню, розвитку і вихованню. Щоб потім не трапилось так, начебто ні в кого не має вільного часу. Ну а якщо ви все ж таки завели чотириногого чи пернатого товариша, не відкладайте в довгий ящик, перевірте його у ветеринарній клініці, чи він здоровий. В подальшому  це полегшить життя не тільки йому, але і вам.

 

ПОМНИ ЧУТКОСТИ УРОК…

Он родился таким – нелюбимым, ненужным,

Раздражая людей своим видом наружным…

Самым страшненьким был  из рожденных котят,

И никем был не выбран, никем был не взят…

И пищаньем своим раздражал даже кошку,

И решили хозяева выбросить крошку…

А он выжить сумел, не замерз, не подох,

Научился бороться, спасаться от блох…

Побеждать и сражаться в неравных боях,

Закаляясь, мудрея на этих страстях…

Поедая отбросы у мусорных свалок,

И скрываясь от криков и брошенных палок…

Им пугали родители шумных детей,

Шкурка цвет потеряла от снега, дождей,

Внешний вид заставлял возмущаться народ:

«До чего же ужасно уродливый кот!»

Даже местные псы и собаки

Избегали с котом этим драки…

Он покорно терпел, ожидая прощенья,

Он причины не знал людской злобы и мщенья,

Он бежал за детьми и выпрашивал ласку,

Терся лбом и мяукал, увидев колбаску…

Благодарно мурлыкал сердобольным старушкам,

Их размоченным в банках консервным горбушкам…

Как-то утром от криков проснулся весь дом,

Это было весной с этим бедным котом…

Он лежал на боку и мяукал от боли,

И вокруг была лужа от вытекшей крови…

Он хрипел, задыхался, пытался ползти,

К тем, кто мог бы помочь, к тем кто мог бы спасти…

И в глазах было столько страдания,

Умирая, он ждал сострадания…

Шерсти нежно коснулась рука человека…

(как и кот – человек был калека)…

Замурлыкал, почувствовав рядом тепло –

Он привык быть ненужным и чувствовал зло…

А здесь трепетность и соучастье,

А здесь помощь, где боль и несчастье…

Человек прижал к сердцу дрожащий клубок:

«Потерпи, милый котик! Я рядом, сынок!»

И укрыв его тельце махровым шарфом,

Осторожно понес по дорожке за дом…

Это утро застыло у многих в глазах,

До сих пор вспоминают старушки  в слезах,

Как их добрый сосед – сам больной, еле ходит,

На прогулку кота необычного водит…

Кот-красавец!

Какой-то мол редкой породы,

Что однажды его чуть не убили уроды…

Такой умненький котик!

И верный – на диво…

И на солнышке шкурка сияет красиво!

Никуда не уходит от ног инвалида,

Умиленье такого от этого вида!

И привязанность, преданность на загляденье,

Ну не котик, а прелесть! Вознаграждение…

 

СТИХИ О РЫЖЕЙ ДВОРНЯГЕ

Хозяин погладил рукою

Лохматую рыжую спину:

- Прощай, брат!

Хоть жаль мне, не скрою,

Но все же тебя я покину.

Швырнул под скамейку ошейник

И скрылся под гулким навесом,

Где пестрый людской муравейник

Вливался в вагоны экспресса.

Собака не взвыла ни разу,

И лишь за знакомой спиною

Следили два карие глаза,

С почти человечьей тоскою.

Старик у вокзального входа

Сказал: - Что? Оставлен, бедняга?

Эх, будь ты хорошей породы,

А то ведь простая дворняга!

Огонь над трубой заметался,

взревел паровоз что есть мочи,

На месте, как бык, потоптался

И ринулся в непогодь ночи.

В вагоне, забыв передряги,

Курили, смеялись, дремали…

Тут, видно о рыжей дворняге

Не ведал хозяин. Что где-то

По шпалам, из сил выбиваясь,

За красным мелькающим светом

Собака бежит, задыхаясь!

Споткнувшись, кидается снова

В кровь лапы о камни разбиты,

Что выпрыгнуть сердце готово

Наружу из пасти раскрытой.

Не ведал хозяин. Что силы

Вдруг разом оставило тело

И, стукнувшись лбом о перила,

Собака под мост полетела…

Труп волны снесли под коряги

Старик! Ты не знаешь природы!

Ведь может быть, тело дворняги,

А сердце – чистейшей породы!

Эдуард Асадов

Соцiально-психологiчний центр © 2017 Хостинг від uCoz