Інформація
Пам'ятка бійцю

Меню

Пошук

Вітаю Вас, Гость · RSS 27.07.2017, 00:32

Головна» За 2011 рік » Інформаційні бюлетні №7: Йдемо в школу. У 6 або 7 років?

Інформаційні бюлетні №7: Йдемо в школу. У 6 або 7 років?

     Як швидко летить час! Зовсім нещодавно ви проводили безсонні ночі над дитячим ліжечком, допомагали дитині робити перші кроки, відповідали на нескінченні «чому», довгі години читали вголос дитячі книжки, раділи усьому новому, що вдавалося малюкові. А сьогодні, дивись, підріс, не по роках тямущий. Ми в його віці такого не знали. І усе-то він уміє: читає, складає, множить. Чи не пора йому в школу?

     Раніше усе було набагато простіше – до школи йшли з семи років. Але вітер змін і шкільні реформи зробили свою справу. Шестирічок посадили за парту. А вже через 3-4 роки експерименту вчителі і психологи забили на сполох. Занадто великою ціною – здоров’ям, психологічним надломом – діставалося деяким дітям навчання з шести років. Багато батьків вирішили: «Експерименти нехай ставлять на інших дітях, а ми не відніматимемо у дитини рік щасливого дитинства, дотримаємося перевіреної десятиліттями традиції». Сьогодні у батьків є можливість вибирати: існують перші класи як для шестиліток, так і для семиліток. І це правильно, тому що усі діти різні – і по рівню розвитку, і за умовами виховання. Але як правильно прийняти рішення і відповісти на питання: в 6 або в 7? Адже від успішного старту залежить уся шкільна доля дитини.

     Трапляється, що в сім’ї росте активна й допитлива дитина, якій цікаво буквально усе. Вона знає значно більше своїх однолітків, з пелюшок освоїла азбуку, в 5 років прочитала увесь буквар, з цікавістю слухає книжки. Батьки з радістю віддають своє чадо в перший клас. «Наш малюк цілком готовий, нехай розвивається далі», –  вважають вони. Дні йдуть за днями, а дитина приходить зі школи втомленою, не хоче учити уроки, погано спить, худне, вчорашні улюблені книжки вже зовсім не радують, навіть відстає у навчанні…  У чому справа?  Адже усе починалося так добре. Батьки в розпачі – малюка доводиться забирати з першого класу і чекати ще цілий рік. Чи іншій випадок. Синочок росте не лише допитливим, але й занадто рухливим. Батьки вирішують: «Нехай йде до школи, там його навчать дисципліні». Нічого подібного. Вчителі скаржаться: на уроках дитина не може сидіти спокійно, робить зауваження вчительці, схоплюється, коли його не запитують, і намагається відповісти за товариша, тому, що усе знає. І нічого не вдієш.

     Важливо зрозуміти, що не лише елементарні навички (читання, лист) і інтелектуальні здібності визначають шкільну зрілість. Повинні враховуватися  і психологічна готовність, відношення до нової соціальної ролі школяра, прийняття нових обов’язків і вимог. На питання «Чи хочеш ти йти в школу?»

 

Категорія: Інформаційні бюлетні | Додав: spcenter (26.09.2011)
Переглядів: 1248 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Соцiально-психологiчний центр © 2017 Хостинг від uCoz
Хостинг від uCoz