Інформація
Пам'ятка бійцю

Меню

Пошук

Вітаю Вас, Гость · RSS 15.12.2017, 10:22

Головна» Публікації » Чи любить мене мама, коли йде заробляти грошенята?

Чи любить мене мама, коли йде заробляти грошенята?

Одночасно із розумінням того, що всі дорослі мають гроші, до дитини приходить фантазія (загалом, не дуже далека від реальності) про  те, що  гроші дуже важливі в житті дорослої людини. Розуміючи тепер, що світ складається не тільки з «мене і моїх батьків», маля починає міркувати про те, чим займаються, що цінують і про що переживають дорослі, крім своєї дитини.

Розуміючи тепер, що світ складається не тільки з «мене і моїх батьків», маля починає міркувати про те, чим займаються, що цінують і про що переживають дорослі, крім своєї дитини.

Воно зовсім небагато що знає про відносини у світі дорослих, про моральні цінності, про відповідальність і глибокі душевні переживання дорослих. Воно бачить тільки невелику частину того світу у який воно має ввійти, і ця частина – зовнішня. Це події, фрази, поведінка дорослих людей. І це зовнішній бік дорослого світу раптом показує дитині, що надзвичайно важливими для дорослого є час і гроші. І ще іноді маляті здається, що дорослі люди цінують свій час і свої гроші майже так само високо (а іноді навіть вище), як і один одного, і навіть майже так само високо, як і його, їхню дитину.

Зненацька робота, зайнятість і гроші стоять конкурентами дитини в боротьбі за увагу батьків. Мама, яка кілька років майже безроздільно належала маляті, була товаришем усіх його ігор, раптом знаходить інтерес у чомусь зовсім сторонньому, що не має до дитини ніякого відношення.

Якщо раніше, у рік-два-три, маляті здавалося, що саме воно і є єдиним сенсом маминого життя і конкуренцію можуть створити тільки тато та                брати – сестри, то тепер раптом виявилося, що сторонні люди та невідомі обставини починають поглинати мамину увагу настільки, що вона може навіть гримнути: «Не  заважай, я зайнята!» або «Їж швидше, я спізнююся на роботу!» Добре, якщо початок маминої «сторонньої» активності збігається із прагненням дитини ставити все більше самостійною, знаходити нових друзів, гратися у цікаві ігри, знайомитися ї іншими дорослими. Тоді дитина, навіть переживаючи розставання з мамою,проте, ладна пробачити їй її відсутність завдяки тому, що сама знаходить задоволення від спілкування з іншими людьми.

А якщо ні? Якщо мамі потрібно перцювати, а маля не уявляє собі іншого партнера в іграх, окрім неї? Якщо кожен мамин відхід  – трагедія для нього, і ніякі розмови про те, що він чудово може гратися  з Марійкою, а тітка Таня добре про нього подбає за маминої відсутності, не полегшують його страждань?..

Мами й тата, переконуючи дитину в необхідності розставань, часто використовують аргумент на кшталт «мама заробить грошенята», «без грошенят мама не зможе купити тобі те і те» тощо. Ці аргументи звучать для дітей по-різному. Для маляти, яке вже почало одержувати задоволення від спілкування з іншими людьми, вони означають, що в нього буде більше можливості щось мати, хвастатися, ділитися, обмінюватися тощо. Для дитини, яка віддає перевагу товариству мами перед будь-якими іншим, це означає, що мама вважає гроші важливішими за неї! І мимоволі дитина починає суперничати із цими самими грошима, намагаючись не давати мамі «любити» їх і розпоряджатися ними. Дитина начебто говорить: «Я не хочу,щоб ти любила свої гроші я буду забирати їх у тебе, я хочу щоб усе, що в тебе є, було моїм!» Певною мірою це властиво будь-якій дитині. Майже кожне маля,зустрічаючи маму, особливо після тривалої розлуки, запитує: «А що ти мені купила?», «А ти про мене пам’ятала, ти не дуже захоплювалася своїми справами, не стільки щоб забути про мене?»

Діти, які емоційно мають особливо велику потребу в мамі та її піклуванні, часом не витримують не тільки тривалого розставання з мамою (її відходу на роботу, наприклад), але й навіть простого відволікання її уваги:розмови з подругою або роздивляння прилавка магазину. Саме вони найчастіше кричать: «Купи!» І саме тому їм байдужі і якість, і зміст покупки: для них важлива мамина увага.

Мине час, років п’ять-шість, і маленька дитина зрозуміє, що навіть відволікаючись і йдучи на роботу, мама, звичайно ж, любить її більше за гроші. Однак відлуння того, що «всі ми родом з дитинства» кожна доросла людина відчуває на собі, коли, наприклад, привозить сувеніри, повертаючись із подорожі, або купує коробку цукерок по дорозі в гості. Кожен дорослий знає, що ці прості речі покажуть друзям і знайомим, що він про них пам’ятає, як би сильно не був зайнятий.

 

Антоніна Смирнякова,

соціальний педагог

Соціально-психологічного центру

(за матеріалами книги Г. Кравцової

«Мамо, купи!»)

Категорія: Діти | Додав: spcenter (21.09.2017)
Переглядів: 35 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Соцiально-психологiчний центр © 2017 Хостинг від uCoz
Хостинг від uCoz