Інформація
Пам'ятка бійцю

Меню

Пошук

Вітаю Вас, Гость · RSS 14.08.2020, 13:17

Головна» Публікації » Діти і телевізор

Діти і телевізор

Думка про негативний вплив телебачення на нервову систему людини настільки стара, що ми вже звикли до постійних попереджень психологів, психіатрів, неврологів, педагогів та інших спеціалістів. Годі й казати про не сформовану ще дитячу психіку. Теоретично ми все це знаємо. Проте часто-густо самим батькам буває зручно, щоб їхні діти сиділи перед екранами «ящиків». Причини цьому можуть бути різні. Аби малеча не заважала, не «плуталася під ногами». Аби хоч якось нагодувати перебірливого малюка – особливо коли включиш рекламу – відвести очі від яскравих мінливих картинок досить важко. Аби не вередували перед сном. Уявляєте? Мало ще маленькій дитині навантаження для і без того виснаженої наприкінці дня психіки! Або просто важко добрим батькам відмовити своєму ненаглядному чаду дивитись той чи інший мультик (ще, чого доброго, істерику затіє!).  

Механізм дії

Що ж насправді відбувається з психікою людини, яка «залипає» перед телевізором? А в дійсності маємо ось що: телепередачі, незалежно від свого змісту, мають на глядача виражений гіпнотичний вплив, вводячи його у змінений стан психіки. Перегляд телевізора, як це не дивно, призводить до великих витрат енергії.  Людині здається, що вона сидить і фізично відпочиває, однак зорові картини, що швидко міняються на екрані, безперервно активізують у її довгочасній пам’яті безліч образів. Сам по собі зоровий ряд телеекрану вимагає безперервного усвідомлення візуального матеріалу, породжувані ним асоціативні образи потребують певних інтелектуальних та емоційних зусиль щодо їхньої оцінки та загальмування. Нервова система, особливо у дітей, будучи не в силах витримати такий інтенсивний процес навантаження, через 15 – 20 хвилин формує захисну гальмівну реакцію у вигляді гіпноїдного стану, котрий різко обмежує сприйняття і переробку інформації, але посилює процеси програмування поведінки. Телевізійні передачі на тлі прогресуючого трансу можуть формувати у глядача негативні поведінкові програми: прищеплювати погані звички, формувати викривлене сприйняття дійсності, сприяти неврозам і агресії. 

Як правило, телевізор працює постійно, коли сімя вдома. Він привертає увагу своїм звуковим фоном, мерехтливістю яскравих зображень, особливо під час реклами чи безперервного перемикання каналів. Важко уявити сучасні сімейні вечори без його присутності. Цей сам по собі ні в чому не повинний ящик з детальками давно став повноправним членом багатьох сімей, нерідко навіть головним. І не дивно, що левову частку виховних функцій він узяв на себе. 

Якщо ми хочемо показати дитині, скажімо, лева чи кита, якого побачили в новинах чи передачі про тварин, розрахованій на дорослих, то годі сподіватися, що це дасть багато користі. Тваринку в дорослих передачах показуватимуть не більше кількох секунд – картинки швидко міняються, щоб не було нудно. Малюкам і так властиве швидке переключення уваги, а ми, кличучи їх подивитися черговий мультик чи швидко клацаючи пультом, з самого малечку розсіюємо цю увагу, розхитуємо незрілу психіку наших дітей і самі ж підсаджуємо їх на залежність від TV в майбутньому. А потім ми щиро дивуємося: чому в підлітковому віці вони стають некерованими, не чують ні батьків, ні вчителів, чому у них така слабка увага і пам'ять? 

«Ой, Вань, смотри, какие клоуны!» 

Багато хто з батьків думає, що якщо включити мультфільми, то шкоди не буде – для дітей же вони і створені. Але як і будь-який товар, телепродукція має бути якісною (теоретично). Ми, дорослі, що виросли на «старих добрих» радянських мультфільмах, досі милуємося цими картинами, що дійсно вчать добру, справедливості, не викликають негативних емоцій. Не останню роль тут грає й естетичне виховання. Згадайте хоча б знаменитий «Аленький цветочек» (1952 р.), за яким можна вивчити російську культуру. У важкі повоєнні роки, коли не було ще ні комп'ютерної грфіки, ні 3D, талановиті майстри зуміли відтворити гру світлотіней при зображенні переливів самоцвітів Чудовиська чи віддзеркаленні обличня головної героїні від водної гладі. А які талановиті голоси артистів за кадром! І скільки було створено таких фільмів!  

Сьогодні ХХІ ст. Що наші діти бачать у сучасних мультфільмах? На зміну виразним героям з осмисленим поглядом і граціозними рухами прийшли схематичні мультяшки з величезними, часто несиметричними, білими кулями замість очей з чорною цяточкою посередині, маленькою верхньою частиною голови (місце для мізків) та великою нижньою (для поглинання їжі). Якісь страшенно потворні, примітивно зображені створіння бігають один за одним, видають нечленороздільні звуки, кожні кілька хвилин убивають одне одного безліччю витончено-садистських способів, причому знищена жертва тут же скаче, істерично радіє і стрибає собі далі, як ні в чому й не бувало. Думаю, зайве вкотре згадувати давно відому істину про комерційний зиск на сучасному телебаченні та цілеспрямовану політику масової дебілізації нашого суспільства (ідеальний солдат – той, що не думає). Поняттям «мистецтво» та «культура» нині протистоїть слово «бізнес». 

А що в Славутичі? 

Але то все теорія. А яка ж ситуація у нашому місті? Чи часто славутицькі діти дивляться телевізор і якій телепродукції надають перевагу? Які улюблені мультики нашої малечі? Психологи Соціально-психологічного Центру м. Славутич у серпні нинішнього року спробували в цьому розібратися, провівши соціологічне опитування. Респондентами були батьки, дітям яких від 1,2 до 7 років. 

Результати дослідження показали, що дивляться телевізор діти майже всіх опитаних – 97 зі 100. 20% витрачає на це близько 1 години, менше 1 години – 26%, більше 1 години – 45%. Переважна більшість дітей (78%) проводить перед телевізором кожен день. Найбільшою популярністю серед дітей користуються мультфільми. Найулюбленішими мультиками сьогоднішньої славутицької малечі є сучасні «Маша і Ведмідь» (40%) та «Лунтік» (32%). Понад половину дітей (53%) із задоволенням дивляться радянські мультфільми, серед яких лідер – «Ну, постривай!» (30%). Розвиваючі мультфільми («Даша-слідопит», «Маленькі Ейнштейни» і т.п.) любить 14% дітей. На долю «Губки Боба» та «Сімпсонів» припало 9% опитаних. Половина респондентів (51%) любить дивитися рекламу. 

Альтернатива 

Як бачимо, не «сімпсонами» єдиними живуть наші діти. Звісно, і закордонна, і вітчизняна анімація різноманітна. Є ж і позитивні моменти, що вчать добру. І було б неправильно давати дітям дивитися лише радянські мультфільми, наклавши табу на все нове. Просто доцільним було б дивитися телевізор разом з малюками, обговорюючи, пояснюючи окремі місця. Звертати увагу на вчинки героїв, їх почуття. Проговорювати свої враження. І обов’язково – дозувати сидіння перед телевізором.

 

Ви заперечите: обмежити дітям перегляд мультфільмів – практично нереально! Звісно, якщо забороняти в ультимативній формі, не запропонувавши альтернативи. Особливо якщо батьки самі коротають вечори перед «ящиком». Озирніться навкруги: життя прекрасне! Досить проживати чужі долі, чужі емоції! Можна ж приділяти більше часу своїм дітям, коханим, самим собі. Ми того варті! Читайте своїм малюкам казки, малюйте, ліпіть, шийте лялькам сукні, гуляйте на свіжому повітрі, виїздіть із сім’єю на природу, пускайте повітряного змія, відвідуйте ігрову залу в Соціально-психологічному Центрі – варіантів – безліч! Подаруйте Вашим дітям незабутній досвід вражень, винесений із дитинства. До того ж, прищеплювати дітям любов до активного життя краще змалечку. 

Світлана Вишневська

практичний психолог

Соціально-психологічного Центру

Категорія: Діти | Додав: spcenter (04.09.2012)
Переглядів: 965 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Усі смайли
Код *:
Соцiально-психологiчний центр © 2020 Використовуються технології uCoz
Використовуються технології uCoz