Інформація
Пам'ятка бійцю

Меню

Пошук

Вітаю Вас, Гость · RSS 26.09.2017, 07:24

Головна» Публікації » Як відучити дитину говорити «погані» слова?

Як відучити дитину говорити «погані» слова?

         На жаль, джерел «поганих» слів дуже багато: вулиця, навколишні дорослі, дитячий садок, телевізор, мультфільми. В період роздратування  з наших вуст іноді зриваються ті ж самі «погані» слова, які чути і, тим більше, промовляти дітям не рекомендується. Чого ж чекати потім від маленької дитини, яка тільки вчиться жити в цьому світі і вбирає, як губка, все те, що вона бачить і чує навколо? А іноді, дорослі самі вчать малюка лихослів'ю, адже він так смішно перекручує лайливі слова ... Згодом, дитинка, яка підросла, аж ніяк не радує близьких своїм лексиконом і батьки хапаються за голову.

         Які ж слова належать до «поганих»? В першу чергу нецензурна лексика, лайливі і брутальні слова (сволота, гад, лайно та ін.); слова, що ображають і принижують людину (псих, ідіот, дурень). Є ще й жаргонні слівця, які не можна віднести до лайливих, але, з іншого боку, вони служать для вираження своїх емоцій («Єс», «вау» і т.п.). Боротися з такими словами чи ні – вирішують самі батьки в залежності від того, наскільки прийнятною вони вважають цю поведінку.

         Вихователі і батьки відзначають, що ненормативна лексика міцно входить в лексикон дітей і справлятися з цим стало дуже важко. Причому зауваження, покарання, догана вирішують проблему лише на певний період, проте перевихованню і зміні поведінки не сприяють.

         Чому діти вживають «погані слова»?

         До 4 років вживання «поганих» слів може бути неусвідомленим. Дитина не знає, що їх не можна говорити. Найголовніше в цій ситуації первинна реакція батьків, щоб ці слова не увійшли у звичне вживання. Лихослів'я може викликати у вас замішання, шокувати і засмутити, однак намагайтеся не реагувати дуже гостро. Найчастіше діти експериментують, пробують нову модель поведінки, бажаючи подивитися на реакцію оточуючих. Спокійно і твердо скажіть малюкові, який сказав їх вперше, що говорити такі слова не варто і запропонуйте інший варіант. Старші дітлахи (від 5 років і далі), порушуючи правила, відчувають почуття провини. Діти цього віку вже знають, що говорити такі слова не можна, тому для початку можна просто зробити зауваження. Однак, якщо ситуація повториться потрібно з'ясувати причину.

         Причини лихослів'я.

         Привернення уваги

         Для емоційного благополуччя дитини і правильного психічного розвитку необхідні любов, турбота, увага і ласка з боку близьких дорослих. Якщо цього, по ряду причин, не достатньо (багато побутових проблем, батьки зайняті на роботі, сімейні конфлікти) вона стане шукати способи, як привернути до себе увагу.

 

Наслідування і бажання бути схожим на когось

         Цілком можливо, що дитина вибрала собі еталон для наслідування (старший друг, брат, родич, герой мультфільму або фільму), асоціюючи, таким чином, лайливі слова з хоробрістю і силою.

         По можливості намагайтеся обмежувати час, проведений дитиною біля телеекрану. Вибирайте тільки ті передачі і мультфільми, які відповідають її віку. І ніяких сцен насильства, агресії з участю «колоритних» негативних персонажів.

 

         Компенсація неуспішності

         Може бути, що ваша дитина переживає якісь невдачі (не складаються стосунки з однолітками, братом чи сестрою, не виходить якась справа), а ознаки неблагополуччя виражаються в іншому. Вона втрачає впевненість в собі, чуючи критику і докори. Лихословлячи, дитина наче говорить: «Немає сенсу намагатися, я і так погана, гірше вже не буде», «Всі говорять, що я поганий, я й буду поганим». Такий же результат може викликати критика батьків, особливо та, яка переходить на особистості (ледар, недотепа).

 

         Самоствердження (якщо батьківська опіка надмірна)

         Вимога «Я сам» вперше з'являється, коли малюк відстоює своє право на прийняття рішень. Однак деякі батьки, помилково вважаючи, що вони прищеплюють дитині правильне виховання, прагнуть запобігти помилкам та будують спілкування з ним за допомогою побоювань, зауважень і вказівок. Зрозуміло, це необхідно. Але якщо поради і зауваження надто часті, то дитина починає бунтувати.

         Висновок тут один – дати дитині певну свободу вибору (5-6-річна дитина ще не може самостійно переходити вулицю, але може сама обрати, що вона одягне або яку книжку буде читати) і поважати право на помилки, дозволивши накопичувати свій власний досвід.

 

         Бажання помститися

         Дитина на когось ображена. Це може бути поява маленького брата чи сестрички, і вона відчуває себе непотрібною, зайвою; батьки розлучилися або часто сваряться. Або це одиничний і дрібний привід – не купили іграшку, не пішли в гості, несправедливо покарали. Дитина переживає образу та біль і висловлює її за допомогою лихослів'я.

 

        

Лайливі слова вживають в колективі, де спілкується дитина

         Йдеться про горезвісний «вплив вулиці». Стосується це, звичайно, дітей старшого віку. Потрапляючи в новий колектив (школа, дитячий сад, секція) і, щоб швидше стати своїм, «новенький» починає копіювати манеру спілкування і поведінку оточуючих. Ізолювати дитину через це не варто. Допоможіть їй розвинути впевненість в собі і тоді їй не знадобиться таким чином підлаштовуватися під інших.

 

         Як з цим боротися?

         По-перше, необхідно усунути саму причину лихослів'я – проявляти дитині більше уваги, піклування, при цьому даючи ще й певну свободу, зняти обмеження, які не відповідають її віку. Дуже важливо створювати сприятливу атмосферу в домі, допомогти добитися успіху в будь-якій сфері діяльності, показати, що бути сильним, хоробрим та дорослим можна і без лихослів'я.

         По-друге, це ще й власний приклад. Говорячи: «Мені лаятися можна, а тобі ні», не чекайте, що дитина з вами погодиться, якщо ви самі служите моделлю неналежної поведінки. Подумайте про обстановку, що панує у вас вдома: чи вживаєте ви принизливі прізвиська, образливі висловлювання щодо членів своєї сім'ї, в тому числі і дітей. І найголовніше: чи намагаєтеся ви уникати сімейних конфліктів у присутності дитини? У такі моменти дорослі зайняті тільки з'ясуванням відносин і нічого не бачать навколо себе. Що ви робите і говорите в подібній ситуації? Задумайтеся про це. Говорити про те, що лаятися заборонено, і самому це робити – значить завдавати серйозної шкоди вихованню. І тільки гарно  попрацювавши над собою, можна прищеплювати дитині свій погляд на проблему: «Ти ж ніколи не чув, щоб я лаявся. Це ображає і ображає інших людей, але ж ми повинні ставитися один до одного з повагою. Якщо ти злишся на іншу людину, потрібно сказати по-іншому – мені це не подобається, це нечесно ».

        

 

Ірина Олекса,

 фахівець із соціальної  роботи

Соціально-психологічного центру м. Славутич

(за матеріалами Інтернет-сайтів)

Категорія: Діти | Додав: spcenter (15.09.2017)
Переглядів: 12 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Соцiально-психологiчний центр © 2017 Хостинг від uCoz
Хостинг від uCoz