Інформація
Пам'ятка бійцю

Меню

Пошук

Вітаю Вас, Гость · RSS 18.10.2017, 13:01

Головна» Публікації » Сваряться батьки – страждають діти

Сваряться батьки – страждають діти

Твердження, що в благополучній родині немає місця суперечкам і сваркам, – помилкове, тому що сім’я – це активна сфера, яка складається з індивідуальностей, тому виникнення конфліктів між ними неминуче. Але якщо одні люди вирішують їх конструктивно, грамотно викладаючи претензії один до одного і невідкладно погоджуючись на примирення, то інші починають руйнувати особисті відносини, ображаючись на партнера по декілька діб підряд,  і – найстрашніше, – втягують в це дітей. У запалі гніву й роздратування подружжя часто не помічає мовчазних свідків скандалу.

Очі дітей ...

Діти, спостерігаючи за відносинами батьків, по крупицях вбирають у себе роль матері або батька, чоловіка чи дружини. Для малюків батьки є ідеалом, прикладом для наслідування. Тому все, що відбувається в сім’ї, дитина автоматично переносить у власне соціальне середовище. І якщо тато з мамою регулярно конфліктують, то й малюк, граючись у садочку в «доросле життя», починає проявляти злість, агресію, образу – те, чого «навчили» його батьки. Дитина вважає такі стани нормою життя, тому що так себе поводять найрідніші люди, яким вона поки що довіряє. А пізніше, і в своїй власній сім'ї не усвідомлено буде відтворювати такі ж самі відносини.

 

Що відчуває дитина, коли батьки сваряться? Як формується її характер в родині з хронічним станом конфлікту? Не всі батьки замислюються про це під час сімейних перипетій.

Несприятлива емоційна атмосфера завжди відбивається на дітях, будь-то хлопання дверима, чи то «мовчазна війна». Вони страждають від того, що не можуть змінити відносини між мамою і татом. У них може виникати почуття провини: «Напевно, це я винен. Я поводжу себе погано. Через мене батьки сваряться». У дитини можуть закріпитися такі риси характеру, як замкнутість і боязливість, посилитися занепокоєння і тривога, що призводить до соматичних захворювань. Не в силах передбачити поведінку батьків, вони відчувають тривогу, з'являються страхи, кошмарні сни, дитячі неврози.

Нерідко дитина виявляється втягнутою в сімейні сварки. Наприклад, один з батьків намагається перетягнути її на свій бік, постійно розповідаючи про «гріхи» іншого. В цій ситуації діти «справедливо» вибирають того, хто правий в цій ситуації. Так їм здається. Незабаром батьки миряться, а у дитини ще довго залишається негативне почуття по відношенню до «винуватого» батька чи матері.

Бувають такі ситуації, коли під час конфліктів подружжя шантажує один одного любов'ю до дитини. Вони намагаються проявити максимальну турботу про малюка, підкуповують його схильність до себе. Строгість зникає, з'являється вседозволеність. Мета батьків – показати, що він або вона кращий за іншого. В таких умовах дитина швидко вчиться маніпулювати батьками, у неї формується лицемірство, в мотивах переважає пошук вигоди.

Конфлікти між люблячим подружжям можуть виникнути з приводу виховання дітей. В одних сім'ях на дітей звалюється подвійна ноша батьківських вимог, які вони просто не в змозі виконати. Почуття нездатності догодити батькам формує невпевненість у собі, комплекс невдахи. В інших сім'ях непослідовність та неузгодженість батьків в методах виховання діти використовують в своїх цілях. Сьогодні буду слухати маму, а завтра тата. Буду робити так, як мені вигідно. Виходить парадокс. Батьки сваряться через прагнення правильно виховати дитину, а вона залишається без належного контролю і цілеспрямованого виховного впливу.

Сварок не завжди вдається уникнути, але, любі батьки, потрібно пам’ятати, що... 

Діти – не судді! Тому не можна ставити їм провокаційних запитань на кшталт: «А як ти вважаєш, це добре, що татко завжди так пізно приходить додому?», змушуючи обирати, на чиєму вони боці. 

У жодному разі дитині не потрібно знати, що іноді ви сваритесь через неї. І навіть якщо причина суперечки – різні погляди на виховання, не залучайте її для розв’язання проблеми. 

Діти – не стратеги! Вони не можуть ухвалювати рішення, коли на них тиснуть. А тим паче, коли батьки погрожують розлученням. 

Діти – не ясновидці! Вони дуже лякаються, коли один із батьків зі злості вибігає з дому, бо не можуть зрозуміти, чи повернеться тато або мама. І коли? 

Зробіть паузу. Щоб запобігти катастрофі, діти стають надзвичайно винахідливими. Вони тупочуть ногами, стрибають та кричать, викидають речі з шафи, падають несподівано з ліжка, а може, і просто щось навмисно розбивають. Теоретично це ще один привід для криків, але, з іншого боку, – це реальний шанс уникнути сварки між чоловіком та дружиною. І під прикриттям фрази «Піду подивлюся, як там малеча» тихенько втекти з поля бою. Такі паузи під час суперечок допоможуть вам випустити пару й уникнути загострення конфлікту. 

Будьте чесними. Якщо ж таки сварки неминучі, щодня літають тарілки й лунають дзвінкі від напруги голоси, ліпше чесно сказати дитині: мама і тато сваряться, тому що перестали добре розуміти одне одного. Особливо акцентуйте на тому, що для неї батьки назавжди залишаться батьками, навіть якщо й розлучаться. І все одно любитимуть її. Пояснюйте дитині, що «війна» не має до неї жодного стосунку. 

Правдиво реагуйте. Не обіцяйте, що все буде гаразд, якщо самі у цьому не впевнені. Давайте тільки ті обіцянки, яких зможете дотриматися. 
Будьте лояльними: дитина не психолог! Малюки дуже часто у конфлікті стають на бік слабшого. Звісно, коли дитина втішає та заспокоює – то бальзам на душу, але подумайте, як на це реагуватиме ваша половинка. Чи не буде це приводом для нової сварки? 

Уникайте неправильних маневрів. Поводитися так, ніби нічого не сталося, теж не варто. Бо, хай там як, незадоволення, що блукає усередині, врешті-решт проривається, та ще й тоді, коли ви найменше цього очікуєте. 

А загалом найкраща сварка – це та, яка коли-небудь закінчується. Непогано, якщо всі її учасники зможуть зберегти обличчя, оскільки тоді дитина направду отримає важливий урок на майбутнє і збагне, що треба шукати компроміси. Тому суперечки, в яких поставлено крапку, страшні тільки наполовину. «Крапку» дитині легко помітити, якщо батьки після закінчення конфлікту ясно сигналять: «Усе закінчилося! Ми знову дружні!» Чудове рішення – відсвяткувати перемир’я походом до ресторану чи в кіно. 

Ірина Олекса

соціальний педагог

Соціально-психологічного центру

(за матеріалами Інтернет-сайтів)

 

Категорія: Діти | Додав: spcenter (25.01.2017)
Переглядів: 84 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Соцiально-психологiчний центр © 2017 Хостинг від uCoz
Хостинг від uCoz