Інформація
Пам'ятка бійцю

Меню

Пошук

Вітаю Вас, Гость · RSS 26.07.2017, 16:31

Головна» Публікації » Участь бабусь у вихованні дітей: користь чи шкода?

Участь бабусь у вихованні дітей: користь чи шкода?

Взаємини внуків і бабусь можуть бути різними. Одні бабусі щоденно піклуються про своїх внуків, особливо, коли усі три покоління проживають разом. Часто внуки бачать своїх бабусь на вихідні чи канікули. Деякі батьки влаштовують своїм дітям побачення лише на великі свята. Чи повинні  бабусі та дідусі брати участь у вихованні внуків і як ця участь має проявлятися? 

Види і підвиди бабусь

Психологи виділяють кілька видів бабусь:

  • «Звичайні» бабусі в основному піклуються про те, щоб онук був ситий та доглянутий. У виховний процес вони не схильні втручатися. Люблять балувати внуків ласощами та іграшками.
  • Є бабусі «активні», які практично повністю занурюються у виховання дитини: гуляють, допомагають робити уроки, водять на гуртки і т.п. До речі, вони дуже добре відчувають, коли внукові потрібна підтримка.
  • «Відсторонені» і «чисто символічні» бабусі практично не беруть участі у вихованні внуків. Бачаться з ними від випадку до випадку, періодично забігаючи в гості «на хвилинку», і все спілкування зводиться до показу малюка, обміну свіжими новинами та вручення подарунків з нагоди та без неї. Внуки таких бабусь, як правило, виховувалися або батьками, або з допомогою «іншої сторони», тобто бабусі цього типу ніколи не мали до дитини ніяких обов’язків. Молоді батьки дивуються: «Чому вони не хочуть? Нормальні бабусі повинні піклуватися про внуків!». У зв’язку з цим хочу наголосити: бабусі не повинні, а можуть, і нічого не зобов’язані для них робити. Свій батьківський обов’язок вони вже виконали, народивши і виховавши власних дітей. З появою малюка дорослі члени родини набувають нових соціальних ролей: батьки стають бабусями-дідусями, а діти – батьками. І може таке бути, що молоді батьки вже вступили в нову роль, а молоді бабусі – ще ні. Або просто встигли забути, як поводитися з маленькою дитиною, тому з народженням онука їм стає трохи боязко. Тому молодим батькам не варто ображатися та засуджувати таку поведінку. Усі люди різні, і кожна людина має право жити так, як їй хочеться, і так, як вона вважає за потрібне. Можливо, коли малюк підросте, бабуся проявить інтерес до онука. І, можливо, сама тоді зрозуміє, що позбавила і себе, і внука такого важливого – взаємного спілкування, адже згаяний час не повернеш.
  • Іноді дідусі та бабусі стають «сурогатними батьками», коли беруть на себе відповідальність і турботу про внуків, заміняючи собою справжніх батьків, особливо коли ті ще надто юні або надміру захоплені роботою чи влаштуванням особистого життя, або ж страждають алкоголізмом, наркоманією чи іншими серйозними захворюваннями (яскравий неприємний приклад – бабуся з повісті В.Санаєва «Похороните меня за плинтусом»). Дуже часто бабусі такого типу зустрічаються у родинах, де всі три покоління живуть під одним дахом, і хазяйкою (авторитетом) себе відчуває старша жінка. До молодої вона тоді ставиться як до старшої дитини.

У житті, звичайно, ролі можуть бути змішаними і їхня пріоритетність може змінюватися в міру дорослішання внуків і самої бабусі.

Недоліки і переваги

Недоліки бабусиного виховання

Передусім, погляди на виховання у середнього та старшого поколінь можуть кардинально відрізнятися. До того ж, різниця у віці. Чомусь балують дітей, як правило, саме бабусі й дідусі, які свого часу, як не парадоксально, нерідко були самі суворими батьками. І дуже часто один день, проведений у поблажливої бабусі, може коштувати батькам усіх попередніх років виховання. Як правило, бабусі більше націлені на те, щоб сприяти хорошому настрою дитини, аніж її розвиткові, тому все роблять за малюка, не беручи до уваги той факт, що певні труднощі сприяють його розвиткові. Наші розумні діти схоплюють усе миттєво, відразу бачать, хто може поступитись, звідси й бере свій початок маніпулятивна поведінка дітей («Мамо, це я з тобою самостійна, а у бабусі я маленька»). Крім того, багато сучасних мам полюбляють новітні виховні методики. І виходить, що кожен учитиме дитину по-своєму. В результаті у неї може сформуватися роздвоєння або суперечливість особистості. Тому найкращим буде, коли батьки та бабусі-дідусі дійдуть згоди щодо своїх виховних принципів.

Взагалі, питання про те, чи варто балувати дітей, дуже неоднозначне і є матеріалом для окремої статті. Але бабусям слід звернути увагу на те, що дуже часто вони орієнтовані, перш за все, не на розвиток та виховання дитини, а на збереження її хорошої фізичної форми та гарного настрою, так як бояться, що ця «тендітна маленька істота не витримає суворих умов нашого життя». Вони «заласкують» та балують дитину настільки, що ризикують серйозно зіпсувати їй характер і подальшу долю. Типового розбалуваного бабусиним вихованням малюка видно здалеку – самовпевнений, не звик знати ні в чому відмови, до п’яти років не вміє самостійно вдягатися, він навіть дивиться на всіх, як «пуп землі». У школі такій дитині доведеться страждати, так як їй вкажуть на її місце, або вона продовжуватиме вважати інших дітей нижчими за себе. І якби всі проблеми закінчувалися школою… Шановні бабусі! Ми не сумніваємося, що ви любите своїх онуків і бажаєте їм тільки найкращого. Дайте онуку набити синець чи ґулю (про серйозніші травми мова не йде), власний досвід усе-таки цінніший, аніж теорія. І, повірте, краще недоїсти, аніж переїсти: біля такої турботливої бабусі дитина з голоду точно не помре, вона неодмінно сама попросить, коло зголодніє.

Буває, що бабусі й дідусі від «різних сторін» не дружать між собою, і тому нерідко «перетягують онука на свою сторону». Щоб цього уникнути, чітко дайте зрозуміти обом сторонам, що ваша дитина – не засіб для їхніх розбирань. Строго-настрого забороніть подібну поведінку при малюкові.

Іноді, самі свого часу будучи далеко не ідеальними батьками, дідусі та бабусі тепер хочуть ніби реабілітуватися в очах своїх дітей. Тому вони можуть принижувати їхній авторитет як молодих і недосвідчених батьків, показуючи себе мудрими і терплячими, через що теж часто балують онуків, можуть підкуповувати їхню любов солодощами, подарунками і поблажками, насправді часто підсвідомо ревнуючи онуків до вас. А кого діти, як правило, вважають «хорошим»? Усе просто: того, хто багато дозволяє (пам’ятаєте лозунг: «Любіть онуків, вони відімстять вашим дітям!»?). Тому часто молоді батьки починають у відповідь або теж балувати дітей, або, навпаки, стають ще строгішими. І виходить, що насправді інтереси дитини, її фізичне і моральне благополуччя стають для дорослих лише прикриттям, фактично інструментом для маніпуляцій та задоволення власних амбіцій. Уявляєте, в якій атмосфері росте дитина? Вона все бачить і відчуває, навіть у зовсім ранньому віці. І буде, або вважати себе винною у сутичках між дорослими, або навчиться маніпулювати старшими, використовуючи конфліктні ситуації з максимальною вигодою для себе. Чи хочеться вам, щоб ваша кровиночка перетворилася на забиту безвільну істоту або безсовісного маніпулятора, здатного на будь-яку підлість? Дуже поширена серйозна помилка дорослих: при дитині виясняти стосунки, засуджувати один одного, скасовувати заборони та прохання, зводячи нанівець авторитет іншого дорослого. Насправді такі дії підривають авторитет обох сторін в очах дитини і заважають нормальному розвитку стосунків вашої дитини як із дідусем та бабусею, так і з вами. Тому подібну ситуацію краще заздалегідь попередити, домовившись із вашими батьками про методи виховання дитини і ролі кожного дорослого стосовно неї. Наприклад, домовтеся, чим і як годувати дитину, наскільки тепло вдягати, які мультфільми дозволяти їй дивитись. Якщо Ви відчуваєте, що дідусь чи бабуся, не зважаючи на всі ваші домовленості, все-одно збираються зробити по-своєму, вам необхідно аргументовано пояснити свою позицію та вислухати їхню думку. Можливо, їхній досвід та життєва мудрість дійсно в окремих випадках стануть у пригоді. До речі, якщо Ви у деяких питаннях виховання не згодні з Вашими батьками, то пояснити це слід і дитині. Наприклад, якщо бабуся не дозволяє онукові ходити босоніж по підлозі, то скажіть малюку, що у бабусі вдома підлога холодніша, ніж у Вас (якщо це так і є, звісно), і вона дуже переживає, щоб онук не застудився.

Погляди на здоровя у мам і бабусь теж часто не збігаються. Перегодовує, кутає, перегріває, надміру від усього оберігає дитину, як правило, саме бабуся. Стосовно годування та загартовування багато бабусь опираються на «пережитки минулого». В усьому світі давно вже визнано, що материнське молоко – найкорисніша та найцінніша їжа для малюка, і раннє відлучення від маминої груді не є природним для дитини. Одні лише бабусі воюють з наукою, намагаючись по-старому сунути немовляті у два місяці жовток чи яблуко, а з чотирьох давати суміші чи каші, щоб «дитина не голодувала», не усвідомлюючи, що такими своїми діями вони не лише сприяють убуванню молока в матері, але й наносячи шкоду незрілій травній системі крихітки. А ще бабусі полюбляють активно перегрівати дітей, доводячи їх до такого стану, що малюк, увійшовши у прохолодне приміщення, починає чхати, зайвий раз підтверджуючи бабусину теорію про те, що «він слабенький, і його необхідно тепліше вдягати».      

Ще момент: саме в ранньому віці у дитини формується сильна прив’язаність до того, хто постійно знаходиться поруч, допомагає, доглядає, навчає. Тому, часто залишаючи дитину під опікою бабусі, молоді батьки ризикують стати віддаленими людьми для свого чада, особливо, якщо рідко з ним бачаться. Образи та відсутність взаєморозуміння з батьками в дорослому віці також можуть бути відголосками ранньої розлуки з ними. Нерідко батьки гостро переживають з приводу того, що мало часу проводять з дітьми. А бабуся, котрій через необхідність довірили дитину, виховує по-старому: був би онук ситий та вдягнений, а вже про розвиваючі заняття й мови нема. Як бути? Дослідження психологів показали, що дитина інтуїтивно наслідує того члена сім’ї, з ким у неї формується найбільш тісний емоційний зв'язок. І якщо з мамою й татом дитині цікаво та спокійно, якщо батьки так само люблять і поважають бабусю, то й нетривалий час спілкування піде дитині на користь. Наприклад, регулярні 15 хвилин спільного читання перед сном у деяких випадках можуть бути ефективнішими, ніж проведений разом з дитиною день. Адже важлива зовсім не кількість, а якість часу, проведеного разом!

Поряд із цим «списком» недоліків, є ще вагомі переваги бабусиного виховання.

Побутові зручності. У бабусь є досвід і, в ідеалі, мудрість: вони можуть підтримати молодих розгублених батьків, дати цінну пораду, вберегти від неправильних кроків по догляду за дитиною. Перший час після пологів бабусі просто незамінні, вони допомагають молодим мамам ввійти в нову роль і зжитися з нею, відпочити та навчитися поводитися з малюком. До того ж, бабуся – своя, рідна, залишити на деякий час на неї дитину спокійніше, ніж на чужу людину.

І все-таки бабусі й дідусі допомагають онукам розвиватися, адже батьки не завжди встигають це робити, так як живуть активним соціальним життям. Якщо у мами зазвичай накопичується безліч справ, то старше покоління знаходить час, не кваплячись, і в ігри з дитиною пограти, і розповісти їй на прогулянці про рослини та тваринний світ. Це для дитини багато значить.

Старше покоління – хранителі традицій. Дідусі та бабусі допомагають онукам розширити свій соціальний досвід, адже найкраще і природно для дитини – коли вона відчуває гармонійний взаємозв’язок трьох поколінь. Діти люблять слухати бабусині історії з життя: що відбувалося з самою бабусею чи дідусем чи їхніми предками. Батьки живуть сьогоднішнім днем, а старше покоління може передавати сімейну історію. Воно розуміє цінність минулого.

Бабуся й дідусь – головні та найнадійніші помічники батьків. Вони завжди з радістю посидять з онуками, якщо Вас нема вдома. Вони візьмуть дітей пожити до себе, коли ті хворіють, і будуть ретельно їх лікувати, аби мама могла не брати регулярно лікарняний. Вони не лише не беруть з нас гроші за цю нелегку працю, а ще й намагаються допомогти матеріально, відриваючи від себе той мізер, котрий називають пенсією. Вони люблять наших дітей безкінечно щиро. Спасибі Вам, бабусі й дідусі, за це і низький уклін. І за мудрі поради ваші теж велика подяка. Але, будь-ласка, постарайтеся давати ці поради, коли батьки вас про це просять. Кожен має займати свою нішу в родині, і ви посідаєте дуже важливе місце. Але головною виховною силою для своїх дітей повинні залишатися батьки! І нехай у нашому житті буде менше таких ситуацій, коли старше покоління змушене фактично замінити онукам рідних батьків.

Світлана Вишневська

психолог 

Категорія: Діти | Додав: spcenter (03.10.2013)
Переглядів: 2443 | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Соцiально-психологiчний центр © 2017 Хостинг від uCoz
Хостинг від uCoz