Інформація
Пам'ятка бійцю

Меню

Пошук

Вітаю Вас, Гость · RSS 16.08.2017, 23:52

Головна» Публікації » Правила бою, які стають на заваді вдома

Правила бою, які стають на заваді вдома

  Повертаючись з війни, бійці мають за плечима невидимий, але такий безцінний скарб – вміння та навички, які протягом довгого часу рятували їм життя. Проте, переступаючи поріг власного дому, цей «скарб» перетворюється на тяжку ношу і у них можуть з’явитись ускладнення          у різних сферах життя: в сім’ї, трудовому колективі та в оточенні друзів. У людини, яка воювала, розвивається характерний образ мислення. Таке мислення виникає в зоні бойових дій, визначає поведінку солдата, його виживання та успіх на полі бою. Але потім він повинен повернутися додому.

  1. Безпека. Військові в зоні бойових дій мають бути постійно напоготові. Повсякденні події вдома, на зразок дорожніх заторів, можуть запустити почуття небезпеки і вразливості. Солдатам притаманна постійна пильність та контроль . Навпаки, люди, що звикли до стану безпеки, можуть не розуміти такої поведінки.
  2. Питання довіри і визначення ворога. Щоб вижити, військові повинні навчитися нікому не довіряти в зоні бойових дій. Краще вважати усіх ворогами доти, поки не переконаєшся в протилежному. Але вдома недовіра і підозрілість істотно шкодять стосункам, зокрема сімейним.
  3. Відданість меті. Найважливіше завдання на війні-виконати бойове завдання, яке визначає командування. На цьому зосереджена вся увага та ресурси солдата. У цивільному світі люди самі проявляють ініціативу, виявляють нові завдання, визначають пріоритети і вирішують самі, як і куди їм рухатись.
  4. Ухвалення рішень. У зоні бойових дій виконання наказів є вкрай важливим для особистої безпеки і успіху завдання. Військові, які за рангом можуть приймати рішення, віддають накази, що стосуються життя або смерті інших людей, навіть за відсутності усієї необхідної інформації. Вдома, особливо, у сім’ї, прийняття рішень-спільна справа. Людям потрібен час для обговорення питань, шляхів їх вирішення, і вони часто просять про додаткову інформацію.
  5. Тактики реагування. У зоні військових дій виживання залежить від автоматичної реакції на небезпеку. Критично важливо діяти першим, з максимальною вогневою потужністю, а розмірковувати вже потім. Не менш важливо зберігати в справному стані і готовності все обладнання, зокрема зброю. Удома неприбрані кімнати і брудні речі можуть викликати непорозуміння у людини, яка повернулась з війни, а ї реакція може налякати або приголомшити оточення.
  6. Передбачуваність і контроль. У зоні військових дій, якщо ворог може передбачити твоє пересування, розташування, плани або наміри-ти у небезпеці. Військові вчаться бути непередбачуваними і приховувати інформацію. Роботодавці ж від працівників чекають дотримання розпорядку і правил, а дружинам та дітям це просто необхідно. Френк П’юселік додає до цього : «передбачуваність-основа довіри. Якщо я можу передбачати поведінку іншої людини, мені з ним стає комфортно, я знаю, що я у безпеці. Якщо я у безпеці-я можу розслабитися. Якщо я можу розслабитися-я можу отримувати задоволення від товариства іншої людини. Якщо на війні моя непередбачуваність потрібна, тому що зберігає мені життя, то вдома вона може стати джерелом серйозним проблем».
  7. Контроль емоцій. Бойові дії залучають людину до подій, за пов’язані страх, втрати і горе. При цьому робота солдата вимагає, щоб він діяв швидко, завжди перебував у готовності до бойової тривоги. Таким чином, єдині емоції, що дозволені-це гнів та дратівливість. Тимчасово «заглушити» емоції можна за допомогою алкоголю та наркотиків, і таке може відбуватися з солдатом навіть після повернення додому. Емоції, які є такими небезпечними у бою, виявляються неймовірно потрібними для стосунків вдома.
  8. Труднощі з розмовами про війну. Вкрай непросто говорити про те, як війна змінює людей. Вона може змінити базові переконання про людство і справедливість у світі. У бойових умовах шанс розмірковувати про ці поняття мізерний. Удома важко пояснити цивільним-людям, що живуть у безпеці,- що траплялося у бою, які приймалися рішення, чому вони були потрібні. Розмови про війну можуть дати солдатові надлишок емоцій-печалі і жаху. Військові можуть опасатись, що такі історії засмутять людей, яких вони люблять, або змусять їх відвернутися. Інші правила поведінки, яку солдати засвоюють в ході бойових дій:
  • Зупинка посеред хаосу. Почувши несподівані гучні звуки або під час метушні навкруги, ти зупиняєшся. Зупиняєшся фізично, емоційно, затримуєш дихання, максимально напружуєш зір і слух, щоб знайти причину і негайно відреагувати. Тільки за умови, що ти відключив тимчасово непотрібні системи, ти знайдеш в собі ресурси для реакції. Вдома ти можеш використати ту ж саму звичку. Будь-який незрозумілий шум або рух примушує «зупинитися», оцінити і реагувати. Проблема в тому, що швидше за все, ти відреагуєш з максимальною силою, як робив у бою. З цим можна впоратися (знизити зайве реагування), намагаючись передбачити ситуацію заздалегідь. Згадай, коли востаннє ти реагував надмірно бурхливо. Свідомо згадай. Де ти зараз знаходишся, і пропрацюй декілька варіантів реакцій, одна з яких підійде до ситуації вдома найкраще. Повторюй це доти, поки не відчуєш упевненість в тому, що фокус уваги і рівень енергії знову оптимальний для дому.
  • Будь вірний своїм (перевіреним)друзям. У попередньому правилі ми говорили про те, що у бою солдати можуть довіряти лише перевіреним людям. «Я можу розраховувати на них, чекаючи певних дій: їх слова повністю відповідають діям, якщо це їм під силу. Належне виконання плану критично важливе. Чи чекаю я від своєї сімї вдома бойового рівня покори, і чи перестаю їх цінувати, коли вони не підкоряються?»
  • Плануй наперед. «Орієнтованість на мету» відображає це правило. У бою солдати завжди планують наперед. «Що саме ми будемо робити?», «Що нам потрібно для того, щоб дістатися туди і повернутися назад?», «Чи є у мене все необхідне, чи у всіх учасників завдання є все необхідне?». Непідготовлений солдат створює загрозу безпеки. «Чи стану я чекати такої ж поведінки від своєї сім’ї вдома», «Чи вистачить мені розумного об’єму підготовки, достатнього для цивільного життя вдома, або рівня підготовки, необхідного для ведення бою?».
  • «Ні» почуттям. Це правило свідчить: не відчувай емоцій, а також не відчувай своє тіло, якщо тебе це відволікає. Вдома тобі може знадобитися возз’єднання з тілесними відчуттями і з почуттями, щоб отримувати задоволення від того, що ти нарешті повернувся в те місце, яке захищав у бою.
  • Знай територію. У бою солдат повинен швидко і абсолютно точно знати, де можна сховатися , і він думає про це щомиті. Він повинен знати шляхи наступу і відходу, усі сильні та слабкі сторони свого розташування. Вдома доти, доки ці навички, відпрацьовані до автоматизму, не повернуться на «цивільний» рівень, ветеран приділятиме більше уваги своїй безпеці в навколишньому просторі, аніж людям навкруги, або тому, чим він займається. Адже хто може насолоджуватися смачною їжею, цікавим фільмом або спілкуванням з іншими людьми, якщо він щомиті перевіряє усе, що оточує на предмет небезпеки?
  • Дій у разі загрози. У бою солдати постійно находяться в очікуванні загрози. Вдома військові все ще чекатимуть небезпеки набагато частіше, ніж чогось приємного. До того, як це правило буде відкориговане для «дома», солдат діятиме без розуму так, як його цьому навчили у бойових умовах.

Якщо навчитись вловлювати такі схильності і особливості поведінки, то стає можливою їх заміна та розуміння. Кожне з цих правил діяло для того, щоб досягти мети, виконувати завдання і збільшити шанси на виживання.

Ти викладався у виконання кожного правила. Якщо ти викладався менше ніж повністю – ти був страхітливо непідготовлений. У зоні бойових дій ці правила, якщо ти їм слідував, дозволили тобі вижити. Але пам’ятай, що правила бойового часу в домашніх умовах найчастіше перетворюються на симптоми ПТСР (посттравматичний стресовий розлад), на які треба обов’язково звертати особливу увагу.

Алла Крохіна,

психолог

Соціально-психологічного центру

(за матеріалами мережі Інтернет)

Категорія: Дорослі | Додав: spcenter (09.10.2015)
Переглядів: 281 | Рейтинг: 5.0/3
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Соцiально-психологiчний центр © 2017 Хостинг від uCoz
Хостинг від uCoz