Інформація
Пам'ятка бійцю

Меню

Пошук

Вітаю Вас, Гость · RSS 16.08.2017, 21:21

Головна» Публікації » Ваш воїн нарешті вдома!

Ваш воїн нарешті вдома!

Ви хвилювались, сумували, пишалися ним, відчували самотність. Ви переживали безсонні ночі, переймаючись за життя дорогої вам людини, яка перебуває у зоні АТО. Але зараз ви можете зітхнути з полегшенням – ви та ваш воїн знову разом.

Зустріч може бути щасливою і хвилюючою. Хоча возз’єднання родини – подія радісна, проте вона може стати для вас обох і певним випробуванням. Не можна про це забувати.

Ви та близька вам людина, яка повернулася із зони бойових дій, увесь цей час жили різними життями, отримували різний досвід та змінилися. Для відновлення колишніх близьких стосунків потрібен буде певний час.

Для того, щоб зробити повернення військового додому легшим, ви повинні знати, чого очікувати та чи реалістичні ваші очікування.

У цьому ви не одинокі! Багато сімей військовослужбовців долають подібні проблеми.

ДОСВІД, ЯКИЙ МАЮТЬ УЧАСНИКИ БОЙОВИХ ДІЙ

Час, проведений у зоні бойових дій, та отриманий там досвід ще довго впливатиме на бійця. Він міг:

  • потрапити під обстріл ворога або у засідку;
  • бути атакованим ворогами;
  • бути обстріляним з ручної зброї;
  • бачити мертві тіла або частини тіл;
  • дізнатися про смерть або серйозну травму когось із товаришів.

Близька вам людина може отримати значні травми від бомб, мін або інших вибухових пристроїв. Перебування у незнайомому місці та серед вороже налаштованого місцевого населення також може серйозно ускладнити її життя.

Отже, близька вам людина повертається додому з «військовим» сприйняттям свідомості.

Ви можете зіткнутися з тим, що ваш воїн, який повернувся із зони бойових дій, не хоче про це говорити.

Він може боятись того, що це змінить ставлення сім’ї до нього, або ж він не хоче, щоб сім’я дізналася про жахи війни.

Часто військові розділяють службу та сімейне життя.

Розуміння того, чому військовий може засмутитися, коли його розпитують про війну, допоможе вам краще його зрозуміти та впоратися з його проблемами.

ТИПОВІ РЕАКЦІЇ НА ТРАВМУ

Кожен військовий має свій власний досвід. Однак, потрібно розуміти, що будь-яка людина, яка повернулася з зони бойових дій, потребує певного часу для адаптації до мирного життя. Такі реакції можуть бути особливо сильними у перші місяці після повернення додому. Ці реакції є нормальною складовою процесу адаптації. Окремо взяті випадки такого реагування не означають, що у людини почався посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), який вимагає професійної психологічної допомоги.

Більшість бійців, які повертаються додому, адаптуються до мирного життя самостійно протягом кількох місяців після повернення з зони бойових дій.

Типові реакції бійців після повернення додому.

Фізичні реакції:

  • безсоння, постійна втома;
  • проблеми зі шлунком та вживанням їжі;
  • головний біль та пітливість при думці про війну;
  • швидке серцебиття і дихання;
  • загострення існуючих захворювань.

Емоційні реакції:

  • погані сни, кошмари;
  • часті негативні спогади про війну;
  • злість, ненависть;
  • відчуття безпорадності, страху, нервування;
  • відчуття суму, самотності, непотрібності;
  • відчуття збудження, схвилювання;
  • відчуття шоку, оніміння, неможливості відчувати позитивні емоції;
  • легке погіршення настрою;
  • почуття провини, сорому, самосуду;
  • почуття безнадії щодо майбутнього.

Учасник бойових дій може мати небажані спогади про війну. Якщо відбуваються події, що нагадують війну, він може реагувати дуже сильно – від появи нав’язливих образів перед очима і появи небажаних думок до спогадів бою (флешбеків). Ці спогади можуть бути настільки реалістичними, що людині здається ніби вона знову на війні.

Людина, яка повернулася з зони бойових дій, може діяти нервово або неадекватно, стикаючись зі звичними сімейними проблемами. Злість та агресія є стандартними реакціями при бойовому стресі. Навіть незначні події можуть спричинити неадекватну і бурхливу реакцію.

Поведінкові реакції:

  • труднощі з концентрацією уваги;
  • легко лякається, реагує на голосні звуки;
  • постійно насторожі, проявляє надмірну пильність, нав’язливі думки про безпеку;
  • уникання людей або місць, пов’язаних з подією, що травмувала;
  • надмірне вживання алкоголю, надмірне паління, вживання наркотиків;
  • має поганий апетит, не дбає про своє здоров’я;
  • проблеми з виконанням звичних завдань удома або на роботі;
  • агресивний стиль водіння авто.

Багато сімей, а також військовослужбовці відмічають ще й позитивні зміни в тих, хто повернувся додому:

  • нова особистісна зрілість;
  • більше цінується сім’я та час, проведений разом із своєю сім’єю;
  • почуття впевненості у собі та у власній сім’ї;
  • розуміння свого покликання та віра у свою справу і власні сили.

Військовий може стати більш духовним, звернутися до своїх духовних цінностей і переконань. Тому багато поранених бійців бажають повернутися у стрій і продовжувати захищати свою країну. Важливо розуміти, що і позитивні, і негативні психологічні реакції бойового стресу можуть проявлятися одночасно.

ЯК ПІДГОТУВАТИСЯ ДО ПОВЕРНЕННЯ ВІЙСЬКОВОГО ДОДОМУ

Ви та близький вам військовий вступаєте в постмобілізаційний період. Це період, коли військові повертаються додому, і сім’ї звикають знову до спільного життя. Кожне повернення і з’єднання сім’ї – особливе. Якщо ваш вояк вже повертався з зони бойових дій, ви можете думати: «Я знаю, чого очікувати», однак наступна демобілізація може бути не легшою. Військовий може зазнати інших стресів або травмуючих обставин під час військової служби, або ж життя вдома зміниться з появою дитини, або захворювання когось із членів сім’ї. Будь-які із цих обставин можуть зробити повернення і пристосування до мирного життя іншим або ж важчим.

Коли військовий повертається додому, може з’явитись відчуття, ніби ви зовсім не знаєте один одного. Для відновлення колишньої близькості, довіри і підтримки необхідно навчитися знову довіряти одне одному і покладатися один на одного.

Плани, мрії і очікування кожного можуть змінитися через ті зміни, що трапилися у зоні бойових дій, або ж удома, або ж водночас і там і там. Часом буває необхідно переглянути і переоцінити сімейні ролі.

Підготуйтесь до повернення вашого вояка.

  • Вивчіть інформацію про те, чого очікувати та продумайте, як ви можете з цим справлятись.
  • Поговоріть з іншими родинами, у яких військовий вже повернувся додому.
  • Турбуйтесь про себе.
  • Пам’ятайте, що кожне возз’єднання родини – особливе і може відрізнятися від попереднього.

Подружжя

Зазвичай, після повернення починається фаза «медового місяця», яка триває досить короткий період. Ваш чоловік на військовій службі міг пережити травматичний досвід. Ви за час відсутності чоловіка могли стикатися з різними проблемами і самостійно вирішувати їх. Ви можете відчувати злість через те, що вам довелося самій справлятися з проблемами за час його відсутності. Також ви можете відчувати гордість за те, з чим могли справитися за час його відсутності.

Ваше власне життя теж може змінюватись, у вас можуть з’явитися нові знайомі або друзі.

Можуть постати питання невірності.

Можливо, вам необхідно обговорити зобов’язання один перед одним у ваших стосунках.

Діти

Підготуйте дітей до повернення батька з зони бойових дій. Потреби дітей могли дещо змінитися за час відсутності батька, можливо, їм знадобиться час, щоб знову відчути душевну близькість з батьком, особливо, якщо вони були дуже маленькими на час його від’їзду. Діти реагують відповідно до їх віку.

Немовлята (12 місяців або менше) можуть реагувати на зміни у розпорядку дня, оточенні, на зміни настрою матері або її доступності. Діти можуть стати апатичними, відмовлятись від їжі і навіть втрачати вагу.

Діти 1-3 років можуть ображатись, «дутись», плакати, влаштовувати гнівні істерики, погано спати, якщо мама має проблеми або недоступна увесь час.

Дошкільнята (3-6 років) можуть повертатись до більш дитячої поведінки, регресувати, можуть бути проблеми з туалетом, смоктання пальця, проблеми зі сном, тривожність, роздратування, «висіння» на мамі. Також вони можуть легко впадати в гнів, бути пригніченими або агресивними, або ж скаржитись на неприємні відчуття або біль. Вони можуть думати, що батька мобілізували «бо я поганий».

Діти молодшого шкільного віку (6-12 років) можуть бути нервовими, агресивними або капризними і скаржитися, нити про все. У них може з’являтися головний або шлунковий біль тощо.

Дуже часто дошкільнята або молодші школярі турбуються, переживають про безпеку батька вдома.

Підлітки (13-18 років) можуть хвилюватись, нервувати, протестувати. Також їм може не подобатись новий розподіл сімейних ролей і сімейних обов’язків після повернення батька додому.

Поради щодо допомоги дітям будь-якого віку.

  • Забезпечте додаткову увагу, піклування та фізичну близькість (обійми, погладжування, дружні дотики).
  • Зрозумійте, що дитина може злитись і, можливо, вона має на це право.
  • Обговорюйте ситуацію, дайте дітям зрозуміти, що вони можуть говорити про свої почуття.
  • Прийміть те, що вони відчувають, і не говоріть, що такі почуття неправильні і так неможна.
  • Розкажіть дітям, що такі почуття є нормальними, приготуйтесь до того, що це доведеться говорити багато разів.
  • Зберігайте звичний ритм життя і плануйте події заздалегідь.

Батьки військовослужбовця

Батьки та інші члени сім’ї так само повинні пристосовуватися до повернення військового, як і його дружина. Вони теж повинні зрозуміти, що за час служби всі змінились і подорослішали. Їхні стосунки з військовим, що повернувся з зони бойових дій, також змінилися і будуть іншими. Доки вони «знайомляться» знову, їм необхідно зважати на певні рамки відносин.

Батькам та іншим близьким родичам дуже легко перейти до типу ставлення, який був до військової служби. Вони хочуть піклуватись про нього так, як він можливо, вже не потребує або ж не хоче.

ЯК ПОДОЛАТИ СТРЕС

Ось деякі поради, які допоможуть вашій сім’ї справитись зі стресом.

Возз’єднання

Переконайтесь, що у військового, який повернувся додому, є можливість якусь частину вільного часу проводити віч-на-віч із кожним членом сім’ї або близьким другом.

Підтримуйте його у стосунках з іншими, але також дайте йому якийсь час провести наодинці з самим собою. Проведення певного часу з бойовими товаришами може бути корисним, але необхідно встановити баланс із часом, проведеним із сім’єю.

Експериментуйте з різними стилями спілкування. Ваш вояка звик до військового стилю розмов і «обмеженого інформування». Можливо, йому доведеться заново зрозуміти важливість обміну інформацією. Не бійтесь запитувати про війну, або про те, як він зараз почувається. Знайте, що спочатку він може відмовитись розмовляти. Можливо, вам більш підійде непрямий підхід. Ви можете використати ті види діяльності, які спонукають до розмов, замість того, щоб дивитись телевізор. Такими видами діяльності можуть бути спільні прогулянки, виконання якоїсь спільної роботи, спільні спортивні або інтелектуальні ігри.

Висловлюйте впевненість, що вам вдасться справитись із цією ситуацією і ви знову станете щасливою сім’єю.

Розділіть або ж переоцініть сімейні ролі та обов’язки

Будьте готові до того, що домашні ролі в родині можуть змінитись (і також можуть змінитись особистісні риси характеру).

Поговоріть про те, що нового Ви навчились робити, виконанню яких домашніх обов’язків кожен із вас надає перевагу (тепер це можуть бути абсолютно інші речі, відмінні від тих, які були до служби чоловіка).

При потребі ідіть на компроміси. Ви обидва маєте бути впевнені, що потреби кожного з вас розуміють і поважають.

Піклуйтесь про себе, долайте стрес через здоровий спосіб життя

Виконуйте фізичні вправи.

Медитуйте, виконуйте дихальні вправи.

Забезпечте тривалий нічний сон (8-9 годин).

Якщо ви вживаєте алкоголь, робіть це помірно, – важливо не використовувати алкоголь як снодійне, оскільки він заважає глибоким фазам сну. Не використовуйте алкоголь, як спосіб уникнення негативних спогадів або реакцій, почуттів, які повинні бути вирішені. Вживання алкоголю з цих причин, як правило, приводить до виникнення серйозних проблем у довгостроковій перспективі.

НЕ РОБІТЬ ЦЬОГО!

Не змушуйте військового говорити. Можливо, він ніколи не буде почуватись зручно настільки, щоб розповісти про свій бойовий досвід. Краще спробуйте такі альтернативні стратегії, як розмови зі свідками цих подій, або ж інші методи полегшення бойового стресу, крім розмов про це.

Не зупиняйте його, коли він говорить.

Намагайтесь не давати оцінки. Наприклад, не говоріть: «Те що тобі довелося робити – це жахливо».

Не намагайтесь вказувати, що йому «треба» робити.

Не використовуйте кліше або шаблонні вирази: «Війна – це пекло» або «Якщо ти повернувся, можеш залишити все у минулому». Замість цього краще скажіть йому, що ви турбуєтесь і переживаєте за нього, Ви любите його и будете поряд, коли йому може щось знадобитись.

Не давайте вашому військовому порад, попередньо не вислухавши його уважно.

Не поспішайте. Для повторного «знайомства» і відновлення комфортного відчуття поряд одне з одним необхідний певний час.

Олена Костальська

практичний психолог

(за матеріалами пам’ятки для сімей військовослужбовців,

які повернулися з зони АТО)

Категорія: Дорослі | Додав: spcenter (20.07.2015)
Переглядів: 310 | Рейтинг: 5.0/3
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Соцiально-психологiчний центр © 2017 Хостинг від uCoz
Хостинг від uCoz