Інформація
Пам'ятка бійцю

Меню

Пошук

Вітаю Вас, Гость · RSS 26.09.2017, 16:31

Головна» Публікації » «Відносини між братами і сестрами: як зменшити конфлікти між дітьми»

«Відносини між братами і сестрами: як зменшити конфлікти між дітьми»

Досить часто від  батьків, які мають двох або більше дітей можна почути: «Що ж наші діти сваряться і навіть б'ються, адже вони рідні, брати і сестри! Як виховати їх так, щоб вони любили один одного?»

 Нерідко в дитячій сварці і навіть бійці неможливо знайти винного. Сестра вдарила брата палицею по голові. У нього шишка, він ридає. Начебто винна вона. При цьому виявляється, що її спровокував на це брат, який заважав, відволікав, щипав, дражнив — варіантів багато. Сестра попросила його по-хорошому відійти, але він не відставав — довелося проявити фізичну силу. Сам же брат стверджує, що «зовсім до неї не ліз і не щипав», а просто хотів погратися, бо цілий день нудьгував, чекав, коли сестра прийде зі школи. Загалом, правди не знайти. Якщо батьки приймають сторону брата і лають сестру — вона дивується: «Я захищалася!», якщо сторону сестри — потерпілий брат з шишкою на голові розчаровується в батьківській справедливості. 

Що ж робити батькам?
   Батькам не завжди потрібно публічно розбиратися в дитячих сварках, тим більше якщо діти не звертаються за допомогою. Як і у дорослих, які не посвячують дітей у свої проблеми, у них повинна бути деяка автономія. Це не означає, що ви повинні повність відсторонитись: важливо дати зрозуміти, що вам не подобається, коли вони сваряться, поставити заборону на якісь поведінкові речі, наприклад: по голові один одного бити категорично заборонено. Можна іноді сказати: «Мене дуже засмучує те, що між вами тут відбувається. Але знаєте що — розбирайтеся самі!». Не потрібно щоразу шукати винного, а то в результаті самим винуватим виявиться батько, який буде несправедливий з точки зору дитини. 
  Коли в сім'ї кілька дошкільнят, то в них постійно щось трапляється. Дівчата можуть не поділити ляльок, хлопчики нерідко влаштовують бійки за машинки або солдатика, малюки – і ті знайдуть причину для плачу.  Коли ви бачите, що між дітьми щось відбувається, навіть знаєте хто винуватий – не намагайтеся одного сварити, а іншого жаліти. Стратегічно правильно в цій ситуації буде лаяти всіх, бо інакше може вийти так, що когось одного завжди лають, а інший завжди «білий і пухнастий». І з цих «білих і пухнастих» часто виростають справжнісінькі провокатори. 

    Найулюбленіший
Одна з основних причин сварок — суперництво. З народженням другої дитини, старша переживає серйозний внутрішньоособистісний конфлікт. Раніше вся увага належала тільки їй, вона купалася в променях любові своїх найближчих людей, але з'явився якийсь «крикливий живий клубок» і вся увага переключилася на нього. І цей момент викликає у дитини, м'яко кажучи, обурення. Мама тепер повністю їй не належить. І для того, щоб відстояти свої позиції, старші діти починають за допомогою протесту і бунту привертати увагу батьків. А молодші дуже часто користуються моментом і вносять свої корективи, розуміючи, що відповідальність за сварку несе більшою мірою старший.

 В даному випадку батькам важливо не концентрувати дітей на негативних моментах ставлення один до одного, а частіше обіймати їх разом, робити щось приємне разом, щоб діти відчули, що вони обидва улюблені, їм не потрібно змагатися.

Багатьом батькам здається, що життя їхніх дітей — одна суцільна сварка, особливо часто це буває в сім'ях, де кілька хлопчиків. А запитати цих хлопчиків, чи вони сваряться —вони дуже здивуються. Звичайно найбільше переживають через дитячі конфлікти ті батьки, які росли в сім'ї одні. А хто ріс з братами-сестрами, чудово розуміє, що буває всяке. Навіть якщо підлітки подовгу не розмовляють — не означає, що це назавжди. У підлітковому віці можуть бути дуже непрості ситуації. Можливо, один прочитав щоденник іншого — і все. А потім вони помиряться і будуть найближчими людьми.  Ні в художній літературі, ні навіть у Біблії братські відношення не описуються як прості. Тут часто проблема не у відносинах дітей, а в батьківських очікуваннях: «У мене будуть чудові хлопчик і дівчинка, хлопчик буде дівчинку захищати, дівчинка про нього піклуватися ...» — така мила картинка, яка з реальним життям не збігається. Якщо діти вдома лаються, а на вулиці один за одного горою — це ознака того, що все більш-менш нормально. Або — один поїхав до бабусі, інший через деякий час починає нудьгувати. «Разом тісно, нарізно нудно» — цей вислів саме про братів-сестер.
 У кожній сім'ї причини сварок можуть бути свої. Батьки нерідко провокують сварки дітей, порівнюючи їх один з одним, особливо коли одна дитина талановитіша за іншу. І навіть якщо так і є, то про це не варто говорити дітям. Нерівність в дитинстві часто викликає тріщину у відносинах — це якраз те, що в дорослому стані може закінчитися поділом квартири. Дуже важливо, щоб одна дитина не зростала в тіні іншої. 

   У дітей треба вірити
 Багато братів-сестер в дорослому стані згадують, як відчайдушно вони билися в дитинстві, але це не завадило їм вирости, гаряче любити один одного, бути готовими завжди прийти на допомогу. Дуже важливо вірити в дітей, в те, що, незважаючи на всілякі сварки, вони люблять один одного. Адже часто як виходить — діти сваряться, батьки починають говорити: от ви сваритеся, значить, ви погані брат і сестра. Ми їх у цьому ніби кожен раз намагаємося переконати. А потрібно, навпаки, звертати увагу на позитивні моменти: «Подивися, як твій брат гарно для тебе щось сьогодні зробив». Якщо ви вірите, що у ваших дітях, у вашій сім'ї є любов, якщо ви спонукаєте себе та інших бачити це, то рано чи пізно це принесе свої плоди.

    Декілька рекомендацій батькам, як себе поводити при дитячих сварках

  • Стримуйте свої слова, якщо вже заборонили дивитися телевізор, то приведіть заборону в дію.
  • Підтримуйте будь-які зусилля, спрямовані на вирішення проблеми. Хваліть дітей: «Які ви в мене молодці! Як я рада, що ви самі впоралися з проблемою!»
  • Співпереживайте дітям, цікавтеся їхнім життям. Можливо, за їхньою поведінкою прихована інша причина, наприклад, неприємності в школі або сварка з другом.
  • Намагайтеся, щоб у кожного з дітей було своє місце, навіть якщо ви живете в малогабаритній квартирі, все одно виділіть кілька метрів індивідуально для кожної дитини.
  • Не зловживайте покараннями типу «Якщо не припините сварку, то на вихідних не підемо в піцерію!» або «Не отримаєте морозива!» У такому випадку у них немає мотиву помиритися. Покарання не повинно відкладатися на потім.
  • Хваліть дітей за співучасть, вчіть вирішувати проблеми самостійно і за необхідності застосовуйте справедливі покарання. Це збільшить шанси на те, що діти надалі намагатимуться зрозуміти один одного.
  • Тримайте себе в руках і намагайтеся не зриватися на дітях, краще випустити пар в іншому місці.
  • Вчіться підтримувати внутрішню рівновагу в будь-яких ситуаціях. Діти вчаться на прикладах батьків, тому ваш самоконтроль і рівновага зіграють позитивну роль у вихованні дітей. Завдяки вам вони навчаться самостійно справлятися з труднощами.
  • Будьте єдині у вихованні дітей. Мама з татом повинні бути «в одній упряжці», тобто одна думка на двох.

 Виховання дітей – справа нелегка, іноді не зрозумієш хто кого виховує, або ми їх, або вони нас. Діти хороші психологи, інтуїтивно намацують наші «слабкі місця» і користуються цим. Якщо батько нетерплячий, то дитина буде частенько випробовувати його терпіння, якщо мама дуже тривожна, то дитина потраплятиме в неприємні ситуації. Тому у вихованні дітей ми - батьки займаємося самовихованням. І це безперервний процес.

 

Ірина Олекса

соціальний педагог

Соціально-психологічного центру

 

 

Категорія: Дорослі | Додав: spcenter (18.06.2015)
Переглядів: 805 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Соцiально-психологiчний центр © 2017 Хостинг від uCoz
Хостинг від uCoz